…Ти знову відчула себе маленькою дівчинкою. Наче в казці «Дванадцять місяців», мама прийшла в зимовий сон і повела в літо.
Там тепло. Безтурботно. Спокійно. Сонячно. Ти стояла під клаптиком неба, яке в дитинстві називала своїм. І твої улюблені липи ще не зрубані. І верби. І цвітуть мамині квіти…
Мама мовчить. Лише усміхається. На душі радісно та щемно…
Чомусь мама обгородила стежку на подвір’ї кілочками. І ти знаєш, що не можеш ступити за цю межу. А мама стоїть за нею…
Грудневий ранок зазирав у вікно. Сон минув. І мама давно минулася.
Після сну залишилося відчуття її присутності. І тихого смутку…
Мама прийшла в сон у День святої Анни. Вона також Ганна. Ганя, як її кликали…
Моя Мама… Мій Ангел…
Немає коментарів:
Дописати коментар