…Вони будували з мрій повітряні замки. Він був мандрівним манестрелем, із
лютнею й шпагою. З ніжним поглядом і гарячим серцем. Вона - Його принцесою. «О,
святе божевілля!», - вигукувала Його душа, коли з’являлася Її тендітна постать. І ревнував кохану до вітру, який розвівав
Її русяве волосся, до дощу, який безсоромно обціловував Її обличчя, до снів, у
які міг прийти хтось інший…
…Минув час. Він виріс зі своїх мрій і зі свого кохання до Неї. У Його житті
з’явилися інші захоплення, вподобання, жінки…
Вона шукала чоловіка, схожого на Нього. І не знайшла…
…Вони зустрілися через роки. Вона простягнула до Нього руки. Він обійняв
її.
- Літа… літа… Змінились ми, посивіли… - тихо мовила.
- Це заплутались місячні нитки в твоїх косах, - прошепотів.
Він поцілував Її волосся. А Їй здалося - торкнувся устами Її смутку…
Немає коментарів:
Дописати коментар