- З ангеликом.
- Вигадуєш. Тут лише зараз ми з тобою.
- І мій ангелик.
Про ангелів і різні біблейські історії розповідала
дівчинці прабабуня Марія. Старенька була дуже віруючою та при добрій пам’яті.
Ксенині батьки жили й працювали в місті. Маленьку
доню залишили в селі. Наглядала за правнучкою Марія. Старенька вчила Ксеню
любити світ, вірити в Бога, добро та ангелів.
Коли дівчатко лягало спати, клало маленьку
подушечку. Для свого ангела.
Прабабуня Марія казала: ангелам подобається, коли
люди з ними розмовляють. Дякують їм. І чим більше вірити у свого ангела, тим
більше він допомагатиме.
Ксеня розповідала ангеликові про свої маленькі
мрії, про подружок Ніну і Таню, або просто щось вигадувала.
Вірила: він її чує, навіть усміхається, коли вона розказує щось веселе.
Ці розмови почали неабияк турбувати батьків. Мама
показала Ксеню в місті лікарям. Ті запевнили: дівчинка здорова. Просто
фантазерка. Уяву багату має. Зрештою, діти в такому віці часто вигадують
неіснуючих друзів, малюють їх, спілкуються з ними. Потім це минає…
Не минуло. Школяркою Ксеня також шепотіла своєму
ангелові про сокровенне. Батьки змирилися. Така вже дивачка їхня донька.
- Чому Славко зустрічається з Галею? - запитувала
у свого ангела Ксеня. Славко - однокласник. За одною партою сиділи. Ксеня
думала, що подобається хлопцеві. Вони навіть довіряли одне одному свої
таємниці. А у восьмому класі Славко закохався. Не в Ксеню. В рудоволосу Іванку,
яку всі називали Лисицею. Пересів до неї. Звісно, Лисиця симпатична. Довге
кучеряве волосся чого вартує. А зеленкуваті очі… Та все ж…
Ксеня прагнула навчитися розуміти мовчазні
відповіді ангела…
…Після закінчення школи дівчина хотіла вивчати
фізику та астрономію.
- Ну, навіщо тобі Космос, фізичні тіла і все решта?
- паткала матір. - Що в тому практичного? То все бабуня Марія, Царство їй
Небесне. Зірки, ангели… Ксеню, дитинство минуло. А з ним і байки. Йди вчитися
на кондитера. Або кухаря. Роботу завжди будеш мати.
- Вчителів у школі також потрібно.
- Та від теперішніх дітей голова облізе. Твоя
хресна - вчителька. Краплі щоразу п’є, аби заспокоїтися.
- Мамо, це не через роботу. Як вона каже? Дядько
Арсен, коли повертається під шафе, п’є її крівцю, а вона - краплі.
- І все ж, навіщо тобі та астрономія? - не вгавала
матір.
«Щоб бути ближче до ангелів», - подумала Ксеня. Але
вголос цього не сказала.
…Ксеня й сама того не помічала, як начебто чиясь
рука відводить від неї неприємності. А цього разу…
Ксеня закохалася, коли навчалася на останньому
курсі у виші. Дмитро був запальним. Не терпів, якщо йому перечили. Ті, хто знав
хлопця, застерігали дівчину: дивися, аби пізніше не шкодувала. Але, як кажуть,
любов зла…
Ксеня поспішала на побачення. Дмитро злостився,
якщо вона запізнювалась. Домовились зустрітися на центральній міській алеї.
Ксеня зістрибнула з тролейбуса і… каблука як не було. Вона розгублено
роззиралася довкола.
- Дівчино, тут неподалік, на сусідній вулиці,
ремонт взуття, - сказала якась жінка. - Так заховали ту будку, що годі знайти.
Поспішіть, бо скоро в них робочий день закінчиться.
Дмитра Ксеня не застала. Через це виник скандал.
Хлопець і чути не хотів про зламаний каблук. Накричав. Ксеня добре виплакалася.
А після цього вирішила поставити крапку у їхніх стосунках.
Незабаром до Ксені дійшли чутки, що Дмитро когось
добряче відлупцював і йому світить кримінал. «Краще зламати каблук, аніж життя,
- подумала дівчина. - Дякую, ангелику».
…Ксенині батьки перебралися жити в приміське село.
Спершу їхня хатина вважалася дачею. Потім трохи добудували й оселилися в ній. У
міській квартирі залишилися Ксеня з чоловіком Кирилом.
Вона часто навідувалася до батьків. Любила спокій і
тишу після гамірного міста. Цього дня Ксенина мама була стривожена, хоча на це
не було причин.
- Так внуків хочеться побачити, - завела розмову з
донькою. - Життя коротке. Ніхто не знає, що може трапитись наступної хвилини.
- Мамо?! Що за депресивний настрій?
- Ти б ще до якихось лікарів звернулася. Може, в
столичну клініку? Скоро будете святкувати п’ятиріччя одруження, а дітей нема.
- Мамо, все буде добре. А зараз я мушу бігти, бо
втече остання маршрутка.
Дорогою на зупинку відчула: материна тривога
передалася і їй. Зателефонувала до чоловіка. Кирило з тестем поїхали на
рибалку. З ночівлею. Обоє любили цю справу. Запитала, чи все гаразд. Чоловік
був у гуморі. Пожартував, що пора завести кота, бо на гачок попадається лише
дрібнота.
Та після розмови з Кирилом тривога не минула.
Щойно вийшла з автобуса - спохватилася: в
батьківській хаті забула ключі від квартири. Чоловік повернеться вранці. З
міста до села - недалеко. Ксеня не раз пішки ходила. Але вже вечоріло. Кинулася
викликати таксі. Поки чекала машину, місця не знаходила. А потім квапила водія.
Встигла… Матір схопило серце. Викликала швидку.
Жінку забрали до лікарні.
Ксеня була переконана: забуті ключі й тривога - це
не спроста. Ангел попередив і допоміг…
Завагітніла Ксеня на сьомому році подружнього
життя. Кирило дмухав на дружину і дуже не хотів відпускати на семінар у
сусідній обласний центр.
- Вагітним потрібно вести активний спосіб життя, -
переконувала чоловіка. - Нові враження та емоції корисні для дитини. Він чи
вона все розуміє.
Ксеня не хотіла знати стать малюка.
…Квитків на потяг не було. Ксеня поверталася додому
з семінару маршруткою. Водій гнав, як навіжений. Вибився з графіку, бо довелось
стояти в довгих заторах, щойно виїхав з автостанції.
Почало підмерзати й пішов сніг. Пасажири просили
водія бути обережним, збавити швидкість. У відповідь він голосно увімкнув
музику.
На під’їзді до міста маршрутку занесло. Ксеня
пам’ятає крик людей і щось схоже на стан невагомості…
Отямилася в лікарні.
- Як дитина? - запитала стривожено.
- Дитина не постраждала. А у вас шок і кілька
синців, - заспокоїла лікарка. - Вам пощастило найбільше. Дехто отримав серйозні
ушкодження.
Коли в палаті з Ксенею залишилася тільки матір, та
прошепотіла:
- Нас ангел врятував. Огорнув крильми. Я навіть
сильно не вдарилася. І це дивне відчуття… Його неможливо передати словами…
- Ти просто пережила шок, переляк.
- Ні, мамо, ні…
…Ксеня народила доньку. Назвали Марією. На честь
прабабуні.
Маленькій доні Ксеня розповідала історії про
ангеликів, які пам’ятає з дитинства. І про дівчинку, яка вірила у свого ангела,
й він завжди ставав їй у помочі. А перед сном хрестила подушку, на якій спала
донька, й бажала:
-
Добраніч, ангелика на ніч…
Немає коментарів:
Дописати коментар