- Я йду від Сергія, - заявила Анжела. - Завтра напишу заяву
і…
- Що за жарти? - не втямила Настя. - Ти ж вагітна. Чи це не
правда?
- Правда. Але Сергій про це поки що нічого не знає. Ти ж
йому не скажеш? Зрештою, вагітним відмовляти не можна. А це моє прохання. І ще.
Я хотіла б, щоб ти пішла зі мною, коли подаватиму заяву на розлучення. Для
підтримки.
- Що трапилося? Сергій тебе образив? Але ж він добрий і
любить тебе.
- Все банально просто. Я зустріла своє перше кохання. Олега.
Ти ж знаєш, ми посварилися через дурницю. Розбіглися. А тепер випадково
побачились і зрозуміли: не можемо жити одне без одного. Про вагітність Олегові
не розповіла. Термін малий. Скажу, що дитина від нього. Семимісячною
народиться… за винагороду в лікарні.
- Гріха не боїшся, Анжело?
- Я ж не йду аборт робити.
- Для Сергія твій вибрик стане громом серед ясного неба.
- Посумує і знайде іншу. Хіба для чоловіка це проблема?
- Але ж ви з Олегом не просто тоді розбіглися. Він закрутив
роман перед вашим зарученням.
- З ким не буває? Він же з тією дівчиною так і не одружився.
Наступного дня Анжела написала заяву на розлучення. Настя
«підтримувала» подругу. На запитання Сергія, що трапилося, Анжела відповіла: «Я
тебе більше не кохаю». А родичам і знайомим пояснювала: «Не зійшлися
характерами».
Сергій не міг повірити, що дружина таке втяла. За що? Він її
на руках носив. То чим же не вгодив? Запитував у Насті. Бо найкраща подруга
часом знає більше, ніж рідна матір. Але та відповідала словами Анжели:
- Розлюбила тебе.
Після розлучення Анжела поспішно вийшла заміж за Олега. А
невдовзі народила «семимісячну» доньку. Попросила Настю стати хрещеною. Не
хотіла. Але й відмовити подрузі не могла.
Тримала немовля до хресту і шукала схожість з Сергієм.
Відчувала свою провину. Подумки каялася…
Згодом Анжела з Олегом перебралися в інше місто. З Настею
тепер подруга також спілкувалася рідше.
Олега Настя не долюблювала. Вважала його причиною обману. І
шкодувала маленьку Лілю, що вона ніколи не знатиме, хто насправді її батько.
- Щось ти в дівках засиділася, - якось завела розмову
Анжела. - В тебе ж завжди були залицяльники. Перебираєш?
- А вони перевелися…
Так воно й було. Не кликали Настю на побачення. Немов
відрізало. Вродлива, з освітою, має гарну роботу, а кавалерів… нема. Уже й
тридцятку святкує.
- А ти до ворожки піди, - радила Анжела. - Може, позаздрив
хтось.
- Не вірю я в це…
- Потім народжувати буде пізно.
- А ти про другу дитину не думаєш? - намагалася перевести
розмову на подругу Настя.
- Два викидні мала. Не знаю…
Настя чомусь не забула слів про ворожку. Під час пікніку з
сім’єю і друзями рідного брата, хтось із гостей сказав:
- А знаєте, що на іншому березі річки віщунка живе? Софією
звати. Зі всієї округи до неї бігають. І відпочивальники навідуються.
Усі пропустили це мимо вух. Крім Насті.
- Піду милуватися красотами, - мовила братові. Сама ж потай
вирушила до Софії.
Невдовзі шкодувала, що зважилася сюди прийти. Було соромно
слухати від сторонньої людини про свої провини.
- Буде до тебе свататися один чоловік. Проте, чи варто йти
за нього заміж, не знаю. Сама мусиш вирішити.
- А що з ним буде не так?
Софія дала зрозуміти, що Настя від неї більше нічого не
почує…
…Час минав, а того, що мав свататися, не було. Не
справджується віщування, думала.
…Сергій побачив Настю в торговому центрі.
- Привіт. Давно не бачились. Як щодо горнятка кави? Чи ти з
сімейством?
- Ні. А ти?
- Я також сам. Холостякую.
Смаку кави Настя не відчувала. А ось провину перед колишнім
чоловіком подруги - сповна. Сергій розпитував про Анжелу. Досі не може
зрозуміти, чому вона так несподівано від нього пішла. Бачив її з чоловіком і
дитиною, коли приїжджали до батьків.
- Уявляєш, ця гарненька дівчинка могла би бути моєю донькою.
Настя стиха зойкнула.
- Що таке? - запитав.
- Зовсім вилетіло з голови! Ліки мала купити… для сусідки.
Вона чекає. Мушу бігти.
- Можна тебе ще раз запросити на каву?
- Так. Зателефонуй.
Якби Сергій знав, що творилося в її душі…
Зустрічі з Сергієм частішали.
- У тебе серйозні стосунки з колишнім Анжелиним чоловіком? -
запитувала Настю матір.
- Навіть не знаю…
Одного дня Сергій прийшов на зустріч з великим букетом
троянд. І запропонував Насті заміжжя. Тоді вона зрозуміла, що мала на увазі
віщунка Софія. Попросила зачекати з відповіддю. Сергій їй подобався. Була
упевнена: він буде чудовим чоловіком. Але гризла таємниця про його доньку.
Проте після вагань погодилася на пропозицію.
Настя зателефонувала до Анжели. Розповіла новину. Подруга,
помовчавши, мовила:
- А Олег знайшов нову пасію. Пішов від нас. Сказав, що
назавжди. І я… вирішила сказати Сергієві про доньку. Думала, може, пробачить.
Назад зійшлися б. Тепер, мабуть, пізно. Та все ж, Ліля повинна знати правду. До
речі, коли у вас забава?
- Яка там забава! Після того, як розпишемось, збереться
родина на вечірку. Замовила стіл у ресторані, що відкрили неподалік нашого
будинку. Там кухня гарна.
Анжела з донькою з’явилися під завісу вечірки. Такого
«сюрпризу» Настя не очікувала. Привітавши з одруженням подругу, Анжела
звернулася до Сергія:
- А для нареченого - особливий подарунок. Донька! Ліля твоя
донька, Сергію. А щоб не виникало зайвих запитань, я зробила тест. Ось,
поглянь, якщо хочеш. Олега обманула, що дитина народилася семимісячною.
Виходила за нього заміж уже вагітною від тебе. Подробицями можеш поцікавитися у
своєї дружини. Вона, до речі, вміє зберігати таємниці. Гарної забави!
Анжела з донькою поспішно вийшли з ресторану. Ніхто не міг
отямитися від почутого.
- Настю, ти справді все знала? - з відчаєм у голосі запитав
Сергій.
- Так… Але я… я поясню…
- Не треба. Пізно. Ти така ж, як і вона…
Зняв обручку. Поклав перед Настею. Одягнувся. Пішов…
Гості нарікали на Анжелу.
Заспокоювали Настю.
Хтось мовив:
- Навіть дня не побула дружиною.
А Настя гадала: сказати Сергієві чи ні, що носить його
дитину…
Немає коментарів:
Дописати коментар