Під
вікнами літають шалено-щасливі білки з горіхами, більшими за себе. Одна білка
зупиняється перед вікном, яке слугує їй, мабуть, за дзеркало. Чи то
задивляється на свою красу. Чи гадає: «Хто ж це мій горіх тримає?».
І
зайченятко прискакує в гості. Прокидається рано. Смішне, з білим куценьким
хвостиком. Стає на задні лапки, озирається довкола і… скік-скік… Струшує
жовтневі роси на ще зеленій траві. Щасливе, є чим снідати… На десерт скубає
квіти. Нечемне…
А
ось лілія зацвіла. Так пізно. Жовтого кольору. Мов загублений у квітнику мініатюрний
шматочок літнього сонечка…
Немає коментарів:
Дописати коментар