Пиріжки так пахли... А смак…
- Їдете до Львова, чи кудись
далі? - запитав.
- До Львова…
- І я… Їду на побачення… зі спомином. Ми у липні з Іванкою, дружиною моєю покійною, познайомилися.
Статний сивий чоловік у
світлому лляному костюмі виглядав щасливим і засмученим водночас.
- Іванка ступала по бруківці
на пальчиках. Думав - балерина. А це, виявилось, вона була взута в позичених
босоніжках. Боялася підбори обдерти. Невисокі, кумедні, квадратні наче. А яку
косу мало це дівчисько! Воно пройшло повз мене. А я стояв, наче вкопаний. Мало
не прогавив долю. Серце напоумило: чого стоїш, доганяй хутчій. І я полетів. Зупинив. І випалив: «Я кохаю
вас!». Дівчина кліпала очима. А я відчув: не лише моє обличчя, а й п’яти
почервоніли. А ще подумав: що б сказали батьки, довідавшись про таку «крамолу».
Іванка та Дмитро вчилися в
університеті на різних факультетах. Три роки зустрічалися. Одружилися після
закінчення навчання.
Щороку в липні їздили до
Львова. Ці поїздки стали для них талісманом.
- Іванка, як тоді, ступала на
пальчиках по бруківці. А я заново в неї закохувався. Ми були щасливі, як діти.
Тридцять років прожили разом. І жодного липня не пропустили. А потім дружини не
стало… Напровесні.
Це була невимовно тяжка втрата. Не
зчувся, як минула весна, настало літо. Як збіг червень. Одного липневого дня
донька розбудила його:
- Тату, пора вставати на
потяг. Сьогодні ж…
Він уперше їхав до Львова
сам. Вдома було погідно. А там - дощ… У полудень виглянуло сонце. Здавалося:
воно світило для нього. Це, наче, душа Іванки усміхалася з небес. І його душа
усміхнулася у відповідь…
Уже десять років він їздить на початку липня на побачення зі спомином.
«Цок… цок… цок…» Вистукують мелодії жіночі підбори на старій бруківці. Сивий чоловік присів на лавку. Поруч - хлопець з букетом ромашок на
тендітних ніжках. Підбігла дівчина з довгим розпущеним
волоссям, зі смішинками в очах. Хлопець подарував їй квіти, підхопив на руки,
закружляв…
Сивий романтик щасливо дивився на закоханих. А серце схлипувало від смутку…
Немає коментарів:
Дописати коментар