Третьокласниця Ганнуся прийшла на шкільний новорічний ранок у своєму
дивному вбранні. Діти сміялися:
- Принцеса без корони… принцеса без корони…
Так і називали відтоді дівчину…
З Надею батько зійшовся через два роки після смерті дружини. Надя була
мовчазна, простакувата. Ходили чутки, що не може мати дітей. Тому й заміж ніхто
не кликав. І от дочекалася вдівця…
Спершу Ганна сторонилася тітки Наді. А та любила дівчинку. По-своєму, бо не
вміла говорити таких слів, як матері своїм дітям. Усміхалася рідко. Зате шила
малій на старій машинці трохи незграбний одяг. Купувала в сільській крамниці
цукерки. І жодного разу не насварила падчерку.
Якось батько запитав:
- Ганнусю, доню, як тобі нова мама?
- Тітка Надя? Здається, вона добра.
…Зі шкільного ранку Ганна повернулась сумна. Дивилась на свою сукенку
«принцеси» і з очей закапали сльози.
- Ганю, тебе хтось зобидив? - запитала Надя.
Мала заперечливо похитала головою і тихо мовила:
- Я корони не мала. З мене сміялися. Називали принцесою без корони.
- Ет, - махнула рукою тітка, - хіба принцеса не може бути без корони? Знайшла
що до голови брати. А я гостинця тобі маю.
І дістала з мисника кілька пахучих мандаринок.
…У старших класах Ганна вирішила: вчитиметься на швею. Батько, правда, мав
іншу думку. В доньки гарні оцінки, могла б стати вчителькою чи медсестрою. До
райцентру з села не далеко, там училища є. Але Надя переконала чоловіка: хай
Ганна вчиться на швею, якщо хоче. А далі буде видно.
Дівчина малювала ескізи суконь, спідниць, кофтинок. Особливо цікавими були
сукні. Довгі, вишукані. Для справжніх принцес. Надя потай зазирала в Ганин
«модний» зошит.
- Я так не втну, - казала сама до себе. - А Гані все вдасться.
…Ганну хвалили викладачі. Батько донькою пишався. І після першого курсу купив
нову швейну машинку…
В училищі влаштовували виставки студентських робіт. Ганині вироби були в
числі кращих. Одного разу на виставку прийшла власниця салону пошиття модного
одягу. Вишукана дама зупинилася біля Ганиних робіт. Потім запитала про їхню авторку
у викладачки, з якою дружила.
- Сільська дівчина. Талановита. Було б добре, якби після закінчення
навчання знайшла роботу, де могла б вдосконалювати своє ремесло. Фантазій у
цієї дитини ого, скільки! І вони чогось вартують. А, власне, он вона, з довгою
косою. Симпатична, але без гонору.
- Це добре, що без гонору, - задумливо мовила власниця салону.
…Під час вручення диплома до Ганни підійшла викладачка з вишуканою
незнайомкою.
- Це - Елла Едуардівна, власниця одного з найкращих у нашому обласному
центрі салону пошиття модного одягу «Елла». Так ось, Елла Едуардівна хотіла б
тебе, Ганно, запросити до себе на роботу. Спершу на випробувальний термін. А
далі залежатиме від тебе. То ж, якщо ти не проти…
- Я не проти, Маріє Дмитрівно! - не вагаючись ні секунди відповіла Ганна. -
Дякую!
- …то Елла Едуардівна чекає на тебе. Трішки відпочинь після навчання і…
удачі!
Ганна летіла додому на крилах. Нетерпілося повідомити новину.
- Я знала, що тобі все вдасться, доню, - мовила тітка Надя. І пішла на двір
плакати. Чи то від того, що вперше падчерку назвала донькою. Чи від того, що емоції
вихлюпнулися через вінця.
А батько м’яв у руках кашкета і переймався, як то в області знайти доньці
житло.
…Ганна любила роботу. В салоні не було пліток і заздрощів. Елла не
допускала. Якщо хтось вважав себе кращим за інших або пробував «колотити воду»,
з колективу вилітав.
Елла не шкодувала, що взяла Ганну на роботу. Бувало, приходили швеї зі
стажем, але для її салону не годилися. Не було фантазії, «родзинки». А вечірні
та випускні сукні цієї дівчини - просто шикарні. Нічого зайвого. Вишукані і
розкішні. Клієнтки задоволені.
Еллу з її колекціями запрошували на модні покази. Одну з Ганиних вечірних
суконь вона вперше представила публіці. Оцінили гідно. А під час фуршету
дружина впливового місцевого чиновника сказала Еллі, що хотіла б також мати у
своєму гардеробі «щось подібне». І невдовзі навідається в салон.
…На п’ятдесятиріччя Ганна пошила тітці костюм, як казали в селі, «наче з
журналу». Надя аж соромилася одягати обновку. І коли подавала до столу, то дуже
хвилювалася, аби щось жирне не ляпнуло на цю красу.
Гості перемовлялися:
- Ото вже слічну сукню пошиє собі Ганя на весілля. Он з Надьки дівку
зробила - таке файне вбрання.
- Пора, пора Гані заміж…
От тільки кавалера не було. Серед її клієнток - жіноцтво. А вечорами
фантазувала над своїми модельками.
…У день народження Елли салон пошиття одягу перетворювався на салон краси і
квітів. Елла наполягала, аби її «жіноча команда» виглядала цього дня святково і
стильно. Адже приходять вітати поважні люди, клієнти.
Після обіду прийшла привітати подругу і колишня Ганина викладачка зі своїми
дітьми.
- Елло, буду тебе просити, аби Ганна щось цікаве придумала на випускний для
моєї доньки.
- Зараз її покличуть.
У маленькій чорній сукні з довгим русявим розпущеним волоссям, з ледь
помітним макіяжем, тендітна Ганна виглядала чарівно.
- Ганно, - привітавшись, сказала Марія Дмитрівна, - хотіла б познайомити
тебе з майбутньою клієнткою. Якщо ти не проти. Моя донька Неля. Випускниця. А
це син Сашко. В туристичному бізнесі працює.
Поки Ганна з викладачкою та її донькою прикидали фасон випускної сукні,
Сашко закохувався в колишню мамину студентку…
…- Знаєш, як мене називали в школі? Принцеса без корони, - пожартувала на
побаченні Ганна.
- З принцесою зрозуміло, - засміявся у відповідь Сашко. - А чому без
корони?
Дівчина розповіла давню історію зі шкільного ранку.
…Передноворічного надвечір’я посеред засніженого парку Сашко просив Ганиної
руки. Ставши на коліно, галантно простягнув мініатюрне пуделочко з перстеником:
- Я не можу тобі подарувати замок, але можу подарувати мандрівку туди. А
також…
З іншого пуделка хлопець дістав діадему:
- …майже корону. Прошу тебе стати моєю принцесою…
Немає коментарів:
Дописати коментар