На випускному дівчата пообіцяли: щоб не трапилося, не забувати
одна одну і допомагати, коли треба.
Люба з Мартою вступили в торгівельний технікум. Діана до
педагогічного вишу - завжди мріяла стати вчителькою початкових класів.
…Першою вийшла заміж Люба. Діана з Мартою раділи за подругу.
- Пора і вам до вінця, дівчата, - жартувала Люба. - Марта з
Ваською зустрічається. Може, й ти, Діанко, маєш хлопця, але не зізнаєшся? Чи й
далі страждаєш за Сашком? Шкільне кохання - це лише романтика і ностальгійні
спогади.
- Я - остання в черзі на заміжжя, - засміялася Діана. -
Спершу видамо Марту.
Так і сталося. Марта виходила заміж за Василя. Діана була за
старшу дружку. А Люба збиралася народжувати первістка.
Із залицяльниками Діані не щастило. А в школі, де почала
працювати, усі вчителі-чоловіки були одружені.
Подруги часто просили Діану побути з дітьми. В Марти
народилася дівчинка. Бувало, водночас приводили своїх малих.
Марта і Люба з чоловіками торгували на ринку. Сім’ї часто
зустрічалися, оскільки мали спільні інтереси. Товари, ціни, попит… Діану не
кликали, бо що вчительці обговорювати з «бізнесменами». Зате, коли треба було
побути з дітьми, відразу згадували безвідмовну подругу.
Коли в Діани захворіла матір і виявилося, що без операції не
обійтися, - трохи підсобили співробітники в школі. Батько продав гаража. Щось допомогла
родина. А подруги поспівчували - швидше собі, а не Діані.
- Долар «скаче», з цінами казна що твориться, - нарікала
Люба. - Раніше бізнес ішов добре, а тепер… Раді були б тобі допомогти, Діанко,
але ось такі справи…
- Тепер хворіти зовсім не вигідно, - додала Марта. - Хоч
відразу вмирай… Ой, вибач, Діанко. Злетіло з язика. Ми також у кредитах сидимо.
Що далі буде? Мій Васька…
- В яких кредитах? - нерозуміюче перепитала Люба.
- Забула? Я ж тобі казала…
Марта промовисто глянула на Любу.
- А-а-а… так-так...
- Дівчата, я ж у вас нічого не прошу, - виправдовувалась
Діана. - Головне, аби операція мамі допомогла.
- Ой, Діанко, ти б могла посидіти з малою? - запитала Марта.
- Нас на хрестини запросили. В сусідню область. Не хочеться дитину волокти.
- Не можу, мушу біля мами в лікарні бути.
- Жа-а-аль, - розчаровано протягнула Марта. Люба штовхнула
її рукою.
Після цього подруги з Діаною довгенько не бачились.
…Діанина матір одужала. Лише за доньку хвилювалася. Скоро
тридцятка. Сусіди пліткують, мовляв, і гарна, і вчителькою працює, а заміж
ніхто не бере. Замість своїх - дітей подружок няньчить.
На вихідні Діана з батьком збиралися до тітки в село. По
господарці допомогти. Зателефонувала Люба.
- Діано, я завтра до тебе свого Назара приведу. Ми з
компанією на пікнік зібралися. Без дітей. Крім тебе, нікому…
- Я з татом до тітки їду. Іншим разом - будь ласка.
- А тато сам не може? Чи з мамою?
- Яка з мами помічниця? А тітка нам продуктами підсобляє.
Треба віддячувати.
- От, халепа. Марта також хотіла в тебе свою Тетяну
залишити. І що нам тепер робити? Від пікніка відмовитися? А ми ж обіцяли
допомагати одна одній…
Люба з Мартою на подругу образилися.
Діанина матір давно хотіла доньці відкрити очі на дружбу з
Мартою і Любою. І ось ця підслухана розмова…
- Діано, я не хочу втручатися в твої стосунки зі шкільними
приятельками, але… вони використовують тебе. Колись ти за них уроки робила.
Тепер їхніх дітей бавиш. Дивна ваша дружба. Нещира.
- Я їм просто інколи допомагаю.
…Мама першокласника Тараса попередила Діану, що сина зі
школи забере її двоюрідний брат, який у них гостює, бо в неї з чоловіком ділова
зустріч. Уроки закінчилися, діти швидко розійшлися. Лише Тарас чекав свого родича.
Діана хотіла сама відвести його додому, але хлопчик не мав ключів від квартири.
Учителька з учнем сиділи на лавці біля школи. Діана
поглядала на годинника: незабаром мала бути в перукарні. І нарешті…
- Мій дядько! - вигукнув Тарас.
Молодий чоловік представився Майклом, тобто Михайлом. Вибачився,
що довго йшов - заблудився.
- Міс Даяна, - звернувся на західний манер, - я лише три дні
тому прилетів із-за кордону. Погано орієнтуюся в місті.
- Тарасику, заведеш свого дядька додому? - пожартувала у
відповідь.
- Аякже, Діано Петрівно, - по-дорослому мовив
першокласник.
Діана з Майклом-Михайлом розсміялися…
Згодом виявиться, що цього дня Діана чекала не просто родича
свого учня. Вона чекала свою долю. Майкл-Михайло закохався у вчительку свого
племінника.
Діана розповіла про свого залицяльника Любі з Мартою.
- Все це банально, - хмикнула Люба. - Тимчасове захоплення.
Поїде і забуде.
- Правда, правда, - підтримала подругу Марта. - Ще й в школі
пліткуватимуть. Воно тобі треба? А він справді не одружений? Може, просто романтики
з українкою захотілося.
- Дівчата, він не одружений. І його родина також походить з
України. І, взагалі, він хороша людина.
- Не будь наївна, Діано, - не вгавала Люба. - А, до речі,
він багатий?
- Його банківського рахунку я не бачила, але казав, що має
гарну роботу. У серйозній комп’ютерній компанії працює.
- До речі, мій Васька хоче тебе познайомити з деким. Його
звати Славко. На ринку торгує. Має дві точки. З дружиною в нього не склеїлось.
То як? - запитально подивилася на Діану Марта.
- Я вдячна за турботу, але не потрібно, - відповіла.
Подругам це не сподобалось.
Дорогою додому вони обговорювали Діану. Мовляв, принцесою
себе уявила. На закордонного кавалера спокусилася. Та в нього там таких, як
Діана… Насправді ж, подруги просто заздрили. Мартин Васька почав за чужими
спідницями заглядати відколи здружився зі Славком. А Любин чоловік зібрався
закордон, аби швидше заробити на власне житло. Бо коли після розлучення додому
повернулася сестра з дитиною, квартира свекрів скидалася на казкову
рукавичку.
- Цікаво, вийде Діана заміж за свого принца? -
розмірковувала Марта. -
- Звичайно, ні! За що їй таке щастя?! - злісно кинула Люба.
…Діана все ще сподівалася, що Марта з Любою прийдуть на її з
Майклом-Михайлом вечірку. Телефонувала обом. Хотіла дізнатися, чому
запізнюються. Але слухавки не взяла жодна.
Жінки сиділи в Мартиній квартирі. Замість порадіти за Діану,
їх «муляло», що її стосунки з Майклом-Михайлом склалися добре.
- А, може, заглянемо на годинку на забаву, - мовила Марта. -
З цікавості.
- З цікавості заглядай за своїм Ваською, аби «на ліво» не
ходив, - відгризнулася Люба.
- Все ж таки Діана наша подруга.
- Думаєш, ми їй потрібні тепер? Вона зі своїм принцом
закордон махне. А ми тут… Шкода, Марто, що ти її зі Славком не познайомила. Хай
би спробувала смак справжнього життя. Чому їй має бути добре? Ми ж не гірші…
- Може й ти права, Любо...
Діана хвилювалася, чи все гаразд у її подруг…
Немає коментарів:
Дописати коментар